9.03.2024р.
"У своїй хаті своя правда, і сила, і воля". Поетичний батл
Ти перед поглядом моїм - зоря із хмар, я чужим серцем голос твій ловлю здаля,З дитячих літ в мені вогнем Кобзар,мов любий брат, Тарас зі мною розмовля.
Плине час як стрімкі води синього Дністра-Славути,
минають роки,
десятиліття, летять дні.
Є дні, які проходять непомітно, зникають безслідно. Нічого не залишили по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами, бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагнений, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своій має такий день - 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі - у майбутнє, у нові віки.
День, який 210 років тому явив світові Шевченка - Великого сина українського народу.
9 березня було проведено поетичний батл, де бібліотекарка Карпець Наталія Григорівна та завідувачка клубом Моша Людмила Іванівна розповіли про життєпис Тараса Шевченка, а також прочитали вірші про тяжку жіночу долю, яка займала неабияке місце у творчості поета.
Шевченка називають співцем жіночої долі, хоча правильніше було б сказати «жіночої недолі», «жіночого безталання». І дівчина-покритка, і наймичка, і вдова, і мати, що народила кріпака, – образи жінок-українок.
Звичайно і учасники заходу: Слинько Діма, Приходько Денис та Сонченко Діма продекламували поетичні читання нашого Великого Кобзаря. Слухачі затамувавши подих уважно
Для багатьох українців і не тільки украінців Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія, бо Шевченко - великий і вічний, невичерпний і нескінченний.
